Я вбиваю велетнів

У більшості дітей безмежна фантазія, завдяки якій будь-які тіні можуть перетворитися в монстрів, а звичайний тротуар — в справжню лаву! Якщо хтось із дорослих почує ці розповіді, то лише усміхнеться, і не думаючи вірити в те, що таке дійсно відбувається. Але що якщо історії діточок про химерних монстрів можуть бути правдою? Барбарі 12 років і у неї зовсім немає друзів. Однокласники називають дівчинку дивною фантазеркою, яка вигадує небилиці для привернення уваги. Шкільний психолог вважає Барбару дитиною, що біжить від реальності. Навіть родина не розуміє характер і вчинки героїні фільму «Я вбиваю велетнів». Справа в тому, що дівчинка переконує оточуючих в тому, що вона здатна бачити світ, населений велетнями. Ці слова ніхто не сприймає всерйоз, а сама Барбара часто стає об'єктом злих глузувань. Свій протест школярка висловлює в одязі, в якому вона нагадує похмурого звірка, і в своїй зухвалій поведінці. Лише одна дівчинка щиро хоче зрозуміти Барбару і подружитися з нею. Незабаром героїня отримує знак, який свідчить про те, що велетні готуються до вторгнення в світ людей. Якщо їм вдасться здійснити свій план, то будуть мільйони жертв...