Кисень

Елізабет приходить до тями в замкнутому і обмежуючому рух просторі, що нагадує кріогенну камеру. Вона не пам'ятає, як потрапила сюди і що з нею відбувалося раніше. Єдиним способом зв'язку є медичний інтерфейс, особистий оператор МІЛО, який стежить за всіма датчиками та показниками. Відкрити камеру МІЛО не може, але дає відповіді на запитання, що цікавлять. Лише короткі спалахи допомагають Елізабет згадати уривки подій зі свого життя. Чим більше вона панікує, тим швидше витрачається кисень у камері. Часу у неї залишається катастрофічно мало для того, щоб вирішити загадку і вибратися...